Indirect speech

В англійській мові існує два способи передати чиєсь висловлювання: пряма мова та непряма (непряма) мова.

Direct speech (пряма мова) – це буквальна передача чийогось висловлювання (а також свого особистого висловлювання), передача чиєїсь мови слово в слово. Пряма мова з обох боків виділяється лапками і відокремлюється від вставних слів комою (рідше двокрапкою).

• Leave me alone! Jenny screamed. – Залиш мене в спокої! – крикнула Дженні.
• Are you hungry, guys? my mum asked us. – Хлопці, ви зголодніли? – моя мама спитала нас.
• She said, I am afraid I won’t be able to come, I’m sorry. – Вона сказала: Боюсь, я не зможу прийти, вибачте.

Indirect or Reported speech (непряма або побічна мова) – це переказ чийоїсь мови або своїх власних слів. Непряма мова передається підрядним реченням за допомогою сполучників або без них. У цьому випадку кома перед таким підрядним реченням не ставиться. Також не використовуються лапки.

• Jenny implored to leave her alone. – Дженні благала залишити її в спокої.
• My mum asked whether we were hungry. – Моя мама спитала, чи голодні ми.
• I said I was afraid I wouldn’t be able to come. – Я сказав, що боюся, що не зможу прийти.

Якщо той, хто говорить, передає чужі слова, то особові займенники I, we (1-а особа) змінюються на займенники he, she, they (3-я особа).

• She said, Oh dear, I’m so tired! – Вона сказала: Боже мій, я так втомилась! (пряма мова)
• She said she was very tired. – Вона сказала, що вона дуже втомилась. (непряма мова)

Займенник you (2-а особа) залежно від контексту може змінюватися на I, we (1-а особа) або ж he, she, they (3-я особа).

• Mark said, You’ve done a great job, guys! – Марк сказав: Ви зробили чудову роботу, хлопці!
• Mark said that we had done a great job. – Марк сказав, що ми зробили чудову роботу.
• Mark said that they had done a great job. – Марк сказав, що вони зробили чудову роботу.

Якщо той, хто говорить, переказує свої власні слова, то займенники I, we не змінюються.

• I said, I am full. – Я сказав: Я наївся.
• I said I was full. – Я сказав, що наївся.

• I say, We are not going to help them. – Я кажу: Ми не збираємося їм допомагати.
• I say we are not going to help them. – Я кажу, що ми не збираємося їм допомагати.

У непрямій мові, якщо дієслово головного речення стоїть у минулій формі, обов’язково використовуються правила узгодження часів.

• Kate said, I often go jogging. – Кейт сказала: Я часто тут бігаю.
• Kate said she often went jogging. – Кейт сказала, що вона часто тут бігає.

• Children said, We have just finished our hometask. – Діти сказали: Ми вже зробили наше домашнє завдання.
• Children said they had finished their hometask. – Діти сказали, що вони вже зробили своє домашнє завдання.

• John said I will be working at 5 tomorrow. – Джон сказав: Я буду працювати о 5 завтра.
• John said he would be working at 5 the next day. – Джон сказав, що буде працювати о 5 наступного дня.

У непрямій мові при узгодженні часів також змінюються вказівні займенники, прислівники та інші слова, що вказують на час дії.

• He said, This car is awesome. – Він сказав: Ця машина класна.
• He said that car was awesome. – Він сказав, що та машина була класною.

• I visited my grandma two days ago, said Matt. – Я навідував бабусю два дні тому, – сказав Метт.
• Matt said that he had visited his grandma two days before. – Метт сказав, що навідував свою бабусю за два дні до цього.

Якщо той, хто говорить, знаходиться в тому ж місці і в той же час (або день), що й час (місце) в мові, що передається, то вказівні займенники й прислівники не змінюються.

• He said this car was awesome. – Він сказав, що ця машина класна.
• He said he visited his grandma two days ago. – Він сказав, що навідував свою бабусю два дні тому.

• I told her, I won’t be able to help you tomorrow. – Я сказав їй: Я не зможу тобі допомогти завтра.
• I told her I wouldn’t be able to help her tomorrow. – Я сказав їй, що не зможу допомогти їй завтра.

У прямій мові з стверджувальними реченнями в більшості випадків використовується дієслово to say (сказати).

У непрямій мові, залежно від змісту висловлювання, що передається, дієслово to say може замінюватися на to tell (сказати комусь), to announce (оголосити), to inform (поінформувати), to declare (заявляти, стверджувати), to promise (обіцяти), to remark (зауважити), to remind (нагадувати), to assure (переконувати), to admit (визнавати, зауважити), to deny (заперечувати, відкидати) та інші.

• Jack said, I won’t eat this. – Джек сказав: Я не буду це їсти.
• Jack denied eating that. – Джек відмовився це їсти.

• She said, I did meet Matt last night. – Вона сказала: Я справді зустріла Метта вчора ввечері.
• She admitted having met Matt the previous night. – Вона підтвердила, що зустріла Метта попереднього вечора.

• Kate said, I promise I’ll come on time. – Кейт сказала: Обіцяю: я прийду вчасно.
• Kate promised to come on time. – Кейт пообіцяла прийти вчасно.

У непрямій мові після дієслів to tell (говорити комусь) та to inform (інформувати) слід вказувати тих, кому адресоване повідомлення.

• She said, I will go shopping. – Вона сказала: Я піду по магазинах.
• She told us that she would go shopping. – Вона сказала нам, що піде по магазинах.

• The teacher said (to his students), You will have your exams next week. – Вчитель сказав (своїм учням): У вас будуть іспити наступного тижня.
• The teacher informed his students that they would have their exams the following week. – Вчитель поінформував своїх учнів, що їхні іспити будуть наступного тижня.

Непрямою мовою можуть передаватися запитання (загальні та спеціальні). У цьому випадку в запитанні змінюється порядок слів на прямий. У непрямій мові не використовується знак питання.

При передачі загальних запитань непрямою мовою вони приєднуються до головного речення за допомогою сполучників if (якщо, чи) або whether (чи). У непрямій мові замість дієслова to say (сказати) використовується to ask (запитувати).

• She said, Have you ever been to London? – Вона сказала: Ти коли-небудь бував у Лондоні?
• She asked if I had ever been to London. – Вона запитала, чи бував я коли-небудь у Лондоні.

• He said to her, Do you like this movie? – Він запитав її: Тобі подобається цей фільм?
• He asked her whether she liked that movie. – Він запитав її, чи подобається їй той фільм.

Спеціальні запитання в непрямій мові приєднуються до головного речення за допомогою тих самих питальних слів (або відповідних підрядних сполучників), що використовуються в самому запитанні. У непрямій мові дієслово to say замінюється на to ask або to inquire (запитувати, з’ясовувати).

• Mark said, When will he come? – Марк сказав: Коли він прийде?
• Mark asked when he would come. – Марк запитав, коли він прийде.

• Where does Paul live? Kate said. – Де живе Пол? – запитала Кейт.
• Kate inquired where Paul lived. – Кейт з’ясовувала, де живе Пол.

При передачі запитань з дієсловом-зв’язкою to be та питальними словами who (хто) та what (що), порядок слів у непрямій мові може суворо не дотримуватися.

• She said, What is the matter? – Вона запитала: В чому проблема?
• She asked what the matter was. – Вона запитала, в чому була проблема.
• She asked what was the matter. – Вона запитала, в чому була проблема.

• He said, Who is that girl? – Він запитав: Хто ця дівчина?
• He asked who that girl was. – Він запитав, хто та дівчина.
• He asked who was that girl. – Він запитав, хто та дівчина.

Поради та пропозиції у непрямій мові в більшості випадків виражаються через інфінітив дієслова, однак бувають винятки.

Пропозиції в непрямій мові передаються за допомогою дієслів to offer (пропонувати, часто пропонувати зробити щось самому, допомогти) та to suggest (пропонувати, запропонувати варіант дії). Після to suggest використовується герундій або також може використовуватися допоміжне дієслово should.

• He said to me, Shall I help you? – Він сказав мені: Вам допомогти?
• He offered to help me. – Він запропонував мені свою допомогу.

• Clark said to Jane, Let’s wait for Mark here. – Кларк сказав Джейн: Давай почекаємо Марка тут.
• Clark suggested to Jane waiting for Mark there. – Кларк запропонував Джейн почекати Марка там.
• Clark suggested to Jane that they should wait for Mark there. – Кларк запропонував Джейн почекати Марка там.

Порада у непрямій мові передається за допомогою інфінітива дієслова і переважно дієслова to advise (радити).

• My brother said to me, You should take a taxi. – Мій брат сказав мені: Тобі варто взяти таксі.
• My brother advised me to take a taxi. – Мій брат порадив мені взяти таксі.

Прохання та накази у непрямій мові також передаються інфінітивом дієслова.

Найчастіше для передачі наказів і команд у непрямій мові використовуються дієслова to tell (сказати, велити), to order (наказувати), to command (наказувати, командувати), а також to request (просити, рекомендувати) у значенні м’якого та ввічливого наказу.

• Mum said, Wash your hands! – Мама сказала: Вимий руки!
• Mum told us to wash our hands. – Мама сказала нам вимити руки.

• The policeman said, Stop! – Поліцейський сказав: Стояти!
• The policeman ordered to stop. – Поліцейський наказав зупинитися.

• The cashier said to the client, Enter your PIN-code. – Касир сказав клієнту: Введіть свій пін-код.
• The cashier requested the client to enter his PIN-code. – Касир попросив (сказав) клієнта ввести свій пін-код.

Прохання у непрямій мові часто передаються дієсловами to ask (просити), to beg (просити, благати), рідше to implore (умовляти, благати), to entreat (благати, умовляти), to beseech (заклинати, молити) та to urge (наполягати, умовляти).

• Janice said to her husband, Will you help me with cooking? – Дженіс сказала своєму чоловікові: Ти допоможеш мені з готуванням?
• Janice asked her husband to help her with cooking. – Дженіс попросила свого чоловіка допомогти їй з готуванням.

• The child said to his parents, Buy me this puppy, please! – Дитина сказала своїм батькам: Купіть мені це цуценя, будь ласка!
• The child begged his parents to buy him that puppy. – Дитина благала своїх батьків купити їй те цуценя.

• The mother said to her son, Please just be careful! – Мати казала своєму синові: Прошу тебе, будь обережний!
• The mother urged her son to be careful. – Мати умовляла свого сина бути обережним.

При передачі окличних речень, а також виразів ввічливості, емоції того, хто говорить, виражаються в непрямій мові не лише дієсловами, а й завдяки прислівникам або словосполученням, що передають радість, жаль, здивування тощо.

• She said, You are lying to me! – Вона сказала: Ти мені брешеш!
• She cried indignantly that he was lying to her. – Вона крикнула обурено, що він їй брехав.

• John said, Cool! We are going to Spain! – Джон сказав: Круто! Ми їдемо до Іспанії!
• John said joyfully that they were going to Spain. – Джон радісно сказав, що вони їдуть до Іспанії.

• Tania said, Excuse me for disturbing you. – Таня сказала: Вибач, що турбую тебе.
• Tania apologized for disturbing him. – Таня вибачилась за те, що потурбувала його.

При передачі прощань, слів привітань і вітань у непрямій мові часто використовуються дієслова to greet (зустрічати, вітатися), to welcome (вітати), to wish (бажати) та інші. У більшості випадків такі речення передаються не дослівно, а лише загальний зміст.

• She said, I’m happy you’ve come to my place! – Вона сказала: Я так рада, що ви до мене завітали!
• She welcomed them. – Вона привітала їх.

• Peter said to us, Hi, guys, what’s up? – Пітер сказав нам: Привіт, хлопці, як ви?
• Peter greeted us. – Пітер привітався з нами.

• Mrs Johnson said to us, Have a nice journey, girls! – Місіс Джонсон сказала нам: Хорошої поїздки вам, дівчата!
• Mrs Johnson wished us a good journey. – Місіс Джонсон побажала нам хорошої поїздки.